Не зникнути в Тобі і не пробачити,
Усе, що знаю я, усе дарма.
Я буду кольором твоїм назавжди знаючим,
Від Тебе відійти - хвилини втрати розуму.
Усе, що знаю я, як Твій коханий друг,
Не вмію відділити власний піт від чистої води.
Дай думку мені втрачену колись,
Я зникну в ній і з розуму зійду.
Усе, що хочу я - хвилини самоти,
І чашку нерозбавленої кави.
Ходи, як вітер у мені,
Я млію від терпіння просто бути.
Я в жалість кроки зупиню,
І буду жити, як монах молитись.
Хвилини втрати розуму,
Як вітер, що гуляв у полі.
Небачений мій стан заплутаних думок,
І кулаки летять в висок.
Чи можу я собі пробачити?
Чи можу просто бути іскрою Твоєю, мій Господь?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003884
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2024
автор: Marila