Хвилини втрати розуму

Не  зникнути  в  Тобі  і  не  пробачити,
Усе,  що  знаю  я,  усе  дарма.
Я  буду  кольором  твоїм  назавжди  знаючим,
Від  Тебе  відійти  -  хвилини  втрати  розуму.

Усе,  що  знаю  я,  як  Твій  коханий  друг,
Не  вмію  відділити  власний  піт  від  чистої  води.
Дай  думку  мені  втрачену  колись,
Я  зникну  в  ній  і  з  розуму  зійду.

Усе,  що  хочу  я  -  хвилини  самоти,
І  чашку  нерозбавленої  кави.
Ходи,  як  вітер  у  мені,
Я  млію  від  терпіння  просто  бути.

Я  в  жалість  кроки  зупиню,
І  буду  жити,  як  монах  молитись.

Хвилини  втрати  розуму,
Як  вітер,  що  гуляв  у  полі.
Небачений  мій  стан  заплутаних  думок,
І  кулаки  летять  в  висок.

Чи  можу  я  собі  пробачити?
Чи  можу  просто  бути  іскрою  Твоєю,  мій  Господь?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003884
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2024
автор: Marila