Суджений твій в бою, на війні,
Думками ти теж в бою, на війні.
Ти тил і молитва, жага життя,
Ранене серце та небуття.
Розрив і провал
Та він знову встав,
Ти підняла, ти воскресила,
На подвиг його лиш ти вдохновила.
Хто як не він зупинить цю рать,
Хто як не ти, його підведе.
Втомився давно, кров проливати
Та обіцяв тебе захищати.
Ти й Батьківщина ти і рідня,
Ти зоря в небі.
Ти не сама.
Суджений вмить закриє грудьми.
Він обіцяв тебе зберегти.
Скільки ще бути безумній війні?
Скільком полягти в кровавій борні,
За дім, за родину, за Батьківщину.
Щоденно не рівний бій же іде,
Безумство це стадо на нас знов жене.
Не з тими війну ворогами ведем,
Поміч ми марно віками ще ждемо.
Без бою "у штабах" Схід були здали,
Розмінували, асфальт там поклали,
Атомні станції не захищали.
Та вижидали, час їм надали,
Щоб ці скоти там мінували,
Бетоннії мури розбудували.
Щоб нові редути там укріпили,
А "журавлі", щоб летіли, летіли.
Давно вже пора зупинити війну.
По кому стріляють, де лиш бомблять?
Де мирні люди ночами не сплять.
Той, хто при владі, на ній багатіє,
Кожна сім'я щодня сиротіє.
Тільки жидам потрібен цей бал.
На наших кістках будують свій храм.
Щоб ми поклонялися тут Сатані.
"Їх " президент завжди на коні.
Свої монументи всюди возводять.
"Урії" хочуть тут панувати.
Одних хижаків змінили на других,
Знов причащають кров'ю дітей,
У кожному місті храм цих ідей.
Старий знесли, погруддя на місці,
У бариші не "комуністи".
Бронзу продали і заробили,
За ці монументи ще й ми заплатили.
Не оборонні, граничні споруди,
А на коні, колять нас в груди.
Ми рубежі так укріпляли?
Чи були в змові, без бою їм здали.
А "журавлі" знову в небо летять.
Жид буде вічно тут панувать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003929
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2024
автор: oreol