А жовтий тюльпан не квітка розлуки,
Відчули, як флейти линули звуки?
Живуть у кожнім бутончику ельфи,
Безмежне щастя зібрали у жменьки.
До скарбу такого тягнулись руки,
Бодай в ворожбу поривались люди,
Та тільки відвічна в блаженства є грань,
Немає добра де підступність і фальш.
Тож після морозу весняний подих,
На сонця промінчик неначе схожий,
Ураз спалахнувши відкриє серце,
Про щастя чутливим секрет нашепче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003943
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2024
автор: liza Bird