Терра, Радага, Теллус, Гея, Мідгард.

 [b]    Боги  створили  цей  світ  із  частин  Іміра.  Створивши  людей,  боги  оселили  їх  на  землі,  у  серединному  світі,  який  обгородили  від  етунів  стіною,  виготовленою  з  вік  убитого  ними  Іміра.  Так  земля  й  отримала  ім'я  Мідгард.  Мідгарду  боги  благоволили  і  з'єднали  його  з  небом  райдужним  мостом,  якому  дали  ім'я  Біврьост.
     Високо  над  землею  боги  побудували  собі  країну  -  Асгард  -  і  стали  називатися  асами.  З  Йотунхеймом  боги  ніколи  не  ладнали  і  захищалися  від  нього  як  могли.  За  межами  світу,  створеного  тріадою  богів,  створилося  царство  Утгард,  "зовнішній",  трансцендентний,  світ,  який  іноді  ототожнюють  із  Йотунхеймом  і  куди  простий  смертний  потрапити  не  може.[/b]

Сім  назв  однієї  планети,
А  може  єднання  семи  це  світів.
Тріадою  створено,  
Трійка  богів,  третя  планета.

Мідгард  земля.
І  міра  духу  та  надія.
Вязниця  душ
І  кокон  долі,  грішної  й  святої.

Одним  здається  -  це  підйом,
Прогрес,  прорив,
Що  випадковим  був  тут  взрив.
Нам  же  вказали  -  це  падіння.

Зіслання  і  тяготиться  тут  душа.
Ніхто  її  не  доглядає
І  мало  хто  про  неї  дбає,
Частіше  просто  забуває,

Матеріальним  лиш  живе,
У  дім  чужий  несе  й  несе.
З  собою  це  не  забере.
А  діти  наче  то  його,

У  них  вселилось  люте  зло.
Та  хто  скажіть  це  розуміє.
Від  божевілля  -  скаженіє.
А  девять  тіл  скажіть  в  кого?

Одне  і  те  і  те  є  зло.
Воно  гниє,  воно  в  гріху,
Це  кокон,  в  ньому  твій  метелик.
Метелики  парять  до  зір.


Ми  падаємо  ж  нище  й  нище.
Стихія  Геї  ближче  й  блище.
Ми  попіл,  ми  для  неї  корм.
Вона  взяла  нас  всіх  в  полон.

[b]ДАР  БОЖИЙ[/b]

Дарув  наш  Бог  нам  мову,
Божі  вклав  в  уста  слова.
В  цих  словах  людська  душа.
Оживили  образ  новий,

Бог  побачив  -  ми  сини.
Ми  божественне  творіння
І  творці  також  є  ми.
Мова  мов  та  паляниця.

Сонця  світло  і  тепло.
Нею  можна  причаститься
І  добра  у  ній  зерно.
Розділи  на  частини,

Розламали  на  куски,
Мову  нашу  солов'їну
Оглушили  й  просопли.
В  інших  мовах  віглоски

Та  крупиці  від  добра.
Зерна,  що  не  проростуть.
Підмінили  ж  образ  й  суть.
Як  чужинці  всі  живуть.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003963
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2024
автор: oreol