Спинився у задумі на проспекті
нічний самотній снігоприбирач:
"Життя – колаж із граней та аспектів.
Попробуй зрозумій усі й розбач!"
"Розчистив півдороги – за хвилину
ще вищі підаміди намело!
Так і в житті – метляє, мов билину", –
залізний велет вів свій монолог.
Лапаті мухи носяться несито
і, курви, не вспокояться ніяк!
Скажена завірюха сипле й сипле
і ліпить в писок, наче маніяк.
Колеса грузнуть, скло переднє сліпне.
Ти ж преш, немов Сізіф, сопиш, пихтиш.
Об треш, об колотнечу несусвітню
затуплюєш нескорений свій ківш.
Не хнюпся, любий снігороприбирачу!
На ранок вщухне вітер-нервокрад.
Незламний, ти потрапив під роздачу...
Не всі твоє сподвижництво розбачать –
ти ж нині став незламнішим стократ!
© Сашко Обрій.
13.01.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004110
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2024
автор: Олександр Обрій