Ти не питаи мене, де були ті роки,
Заблудші, молоді, зелені.
Де спали і кого любили залюбки,
А чи барахтались в коханні окриленні
Ти не питаи- онукам не скажу,
Та и дітям казку цю не треба знати,
Які плетіння фарб були на цім віку,
І чи заблудші мрії можем ми сховати.
Ти не питаи.. Адже вже скільки літ,
То в полум"ї, то в попелі згораєм.
И стежину ту, що перебіг тои кіт,
Ми в помислах душі запам"ятаєм.
Живіть, кохаитесь поки молоді.
Ще душі ваші трепетні і голі.
Ідіть за мрією у світлі дні.
Ловіть проміння раидужної долі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004123
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2024
автор: Надія Тополя