Нагромадились думи, немов моноліт
І їхнє тяжіння вагоме.
І знову сирена, і знову весь світ
Відчув від війни горезвісну втому
І знов розірвався ракети снаряд
На заході, у місті тім, дальнім.
Бетон розлетівся на друзки, мов град.
Між смертю й життям стираючи грані.
Розкрила війна кровожадні уста.
На тлі проявились і відчай і зрада.
Гріховне минуле, мов зняте з хреста
Й розкрило ужинки плеяди.
Відлине цей час за задвірки руїн,
І пам'ять утішить душу мольбою.
І стане перед Господом нащадок каїн
Що землю пустошив війною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004124
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2024
автор: Йосип Петрик