Маленьке і затишне те село,
і хай би що, другого не придбати.
Шанують там селянське ремесло,
в садках та вербах потопають хати.
Я мам'ятаю в "гелготінні" став,
ярки, що мають чудернацькі назви...
Тумани, що як патока густа,
ховали хати в прохолодні ранки.
А зими, зими, сніг по самий пуп.
Санки та лижі, снігові містечка...
За шкоду бабця смикала за чуб,
а на закуску - під коліна гречка.
Все ж , повертаючись в далекі ті часи,
які відгородились півстоліттям,
я набираюсь в спогадах цих сил,
і дуб життя знов розправляє віття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004128
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2024
автор: Олександр Холденко