Ти любиш мене і водночас бажаєш смерті мені.

Ти  любиш  мене.
І  водночас  бажаєш  смерті  мені.
Озираючись,  за  спиною  ховаєш  ніж.

А  я  мчу  стрімголов,  не  знаючи,
Все  що  хочу  я  -  догодити  тобі.
А  ти  любиш  мене,  смерті  бажаючи,
може  це  догорає  моя  остання  ніч.

Хизувався  тобою  перед  друзями.
Ти  у  мене  найкраща  з  усіх.
Помилявся,  тобою  засуджений.
І  втомившись  від  тебе  все  одно  без  тебе  жити  не  зміг.
І  думки  мої  власні  обманули  мене.
Тільки  зорі  молились  в  мій  бік.

Більше  я  не  тримаю  тебе,
Ти  вже  вільна,  як  вітер  від  мене  й  від  сліз.
Роздоріжжя  тобі  глухотою  упало  на  голову,
Що  робити  тепер?
Незадоволення  зруйнувало  усіх.

Коли  ніс  я  нас  двохна  плечах  своїх,
Ти  була  роздратована.
Ти  була  невдоволена.
Ти  була,  як  той  чорт  у  мішку,  що  рогами  своїми  хоче  подряпати,  просто  так,  просто  так,  бо  так  боляче  жити  в  собі.

Бо  минуле  болить.
Бо  минуле  кричить.
І  щоразу  про  себе  нагадує.
Глухотою  затьмарює  голову.
І  людина  в  емоціях  падає.

Ми  з  тобою  прекрасні,  як  ангели.
Точно  будемо,  якщо  все  це  відпустимо.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004138
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2024
автор: Marila