Заспані зорі по небу блукають –
кращої долі людської шукають.
Серед імлистих доріг-павутинок
щастя по крихтах визбирують дрібок.
Ходять до ранку вони манівцями,
бо ж талану віднайти обіцяли.
Але і досі торбинка порожня –
аж захлинається місячна повня.
Вдосвіта зірка остання згасає –
щастя людського на небі немає.
Марно шукать його в тій далині –
щастя існує лише на землі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004227
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2024
автор: Маргіз