А коники білі-білі
В Завірюхи й Заметілі,
Які їдуть до Зими.
А та мчить на срібних санках
Подружок своїх стрічати,
Забарилися ж вони.
Крешуть коні копитами
І сніжок вже під ногами
Простелився рушником.
А подруженькам-сестрицям
В ніч холодную не спиться,
Розгуляються разом.
Ще покличуть Вітра-брата
Кучугур понамітати
Щоби він їм допоміг.
Усі будуть танцювати,
На світанку ляжуть спати
Серед заметених доріг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004252
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2024
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський