Час трактує рішення
До кращого чи погіршення.
Хто та, як порозуміється,
Щоб розібратись у тому, що діється.
Страх забирає розсудок,
Тверезість холодить розум.
Біль розриває груди,
Горе слідує всюди.
Впасти, сховавшись в шпаринку,
Хоч би і на хвилинку,
Не приведе ні до чого,
Доля не любить слабкого.
Потом вкривається тіло,
Якби навколо й зоріло.
У мурашковім єднанні
Будеш в душевнім вигнанні,
Десь на межі, на грані,
Розуму помутніння,
Сила волі додасть лиш мужніння.
Вижити, коли важко,
У боротьбі нелегко.
Мусиш зібратися з духом,
Стати в собі відчайдухом,
Аби іти вперед,
Якщо випав такий уже жереб.
28.01.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004285
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2024
автор: Валентина Ланевич