Впасти, і захворіти не дай, Боже
І бути безпомічним, як дитя.
Як здоровий зляже у біле ложе
Пізнає, усю суть життя-буття.
Коли на волосинці твоє життя,
То борись за нього до останку.
Не падай духом...І молись ,як дитя
Вдихай у пречисте небо зранку.
Ціни на ліки є такі космічні
Підіймають все вгору, та й вгору.
Люди стали бездушні, та цинічні,-
Як впадеш,- ніхто не підійме хвору.
Лиш віра, надія дає сили, -
Щоб піднятись хворому із постелі.
Від жару тіла, кипить кров в жилах-
Йде обертом голова ,як у пустелі.
У лікарнях нема води, світла
Обшарпані ,та обдерті палати.
В розбите вікно стукає вітер
Дивишся на білий світ через ґрати.
Посидиш біля хворого на мить,
Захворієш від його страждань, болю.
Усі ми хочемо на світі жить,
Щоб намилуватись,цим світом вволю.
Впасти, захворіти не дай, Боже!
Треба необхідні всі ліки купити .
Навіть місце та й постільне ложе...
Тре мати бабло ,щоб біль зупинити.
Так хочеться віддячитись лікарям
За те,що підіймають на ноги.
Бо деякі прощаються із життям...
І відлітають ,як пташки до Бога.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004286
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2024
автор: Чайківчанка