Здіймався вітер,
сунула зима
тендітна гілка
струшувала з себе
холодний сніг,
що кригою тримав
її в саду.
Здавалося так треба
Чекати на весну,
на сонце і тепло,
аж поки цвіт не вигулькне,
як жайвір.
Ще згадки про
пелюстку не було,
але у грудях кровоточать мальви.
Готуєш чай із медом.
Тихо йдеш
лишаєш на столі гарячим.
недопитим.
і пишеш:
- “Бережи себе”,
- Ти теж.
і що не хочеш
більше говорити...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004334
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2024
автор: Окрилена