Теплий хлібець надкушу зі хрустом
І примружусь … Вихор задоволень!
Аромат далекий не відпустить:
Світле… рідне… з часом не схололе…
Зелені потрібно кроленятам,
Ось дідусь мішок набив щосили.
Я біжу до нього пособляти
І кричу щасливо: вже скупилась!
Пахне стежка слідом косовиці,
аж бентежить час у круговерті .
Рік за роком по маршруту мчи́ться
пам’ятне таке щось, незатерте.
Повернути б час отой якби нам:
з дідусем йти в поле шовковисте.
Хрустом – свіжоспечена хлібина,
смутком – неповернення в дитинство.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004352
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2024
автор: Білоозерянська Чайка