В атаку вони йдуть.
У землю затопчуть.
По мертвих вони йдуть.
Як півні заклюють.
Які вони свої.
Чужі вони, чужі.
Не люди і не звірі.
Півні, просто півні.
Вже гори тут мерців.
Холодні і чужі.
А ви, а ви живі?
Невже одні мерці?
Невже мерці вже всі?
Брехня, брехня вбиває.
Любов вже не спасає.
Її, її немає.
Мале дитя й те знає.
Воно і те стріляє.
Ілюзії життя,
Прямуєм в небуття.
Які в вас відчуття?
Не буде каяття.
Гора, з кісток гора.
Горить, горить земля.
Кого хто розуміє.
Тебе хто пожаліє.
А Бог тебе врятує.
Тебе він не почує.
Лиш півні бойові.
Дзьоби, дзьоби в крові.
Прощення вам нема.
Постійно йде війна.
Ми ближніх же вбиваєм.
Не всі ми й вибір маєм.
Що гріх це ж точно знаєм.
Об кості зуби точим.
Ми ближніх всіх замочим.
Брехню в ефір ми строчим.
Добро, добро ми творим.
Ми землю цю удобрим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004413
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2024
автор: oreol