Вигнанці…

У  народів  світу  існує  таке  повір'я...
Той,  хто  вже  забуває  звичаї  своїх  батьків
Богом,  людьми  карається.  Не  має  довір'я...
Він  блукає  в  пітьмі,  щоб  його  ніхто  не  зустрів.

В  нашого  народу  є  також  люд  гірш  собаки...
Від  батьків,  які  не  дотримуються  звичаїв
Родяться  діти,  на  гріх-досаду  -  вовкулаки...
Люди    ворожі,  із  людського  роду  -  вигнанці.

Завжди  незадоволені,  вже  фактів  список  зріс.
В  день  Святого  Юрія  виють  вовками,  страх  ширять...
Бігають  разом  з  іншими  звірами  по  лісі.
Мають  лише  пасок  на  своїх  кудлатих  шиях.

В  день  зимового  Миколи  знову  стають  людьми...
У  людській  постаті  вони  не  ходять  до  церкви
І  з  людьми  не  вітаються...  Безбожні  не  на  мить.
Очі  червоні  зі  смутком,  а  душі  підшерхлі...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004461
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2024
автор: Маг Грінчук