Не пиши про війну, не треба.
Так багато сліз у тих віршах.
Біль душ людських, землі і неба,
Що каменем лягає у серцях.
Ні, Не пиши про війну, не треба
Життя триває, просто живи далі.
Ніхто вже не дивується новинам
Про ордени, героїв і медалі.
І не донатять так вже часто й щиро,
І волонтери втомлені, на жаль.
Це щось в людських серцях остило.
Щось людяне втрачає світ, мораль.
Байдужість… відстороненість… і холод…
Народи і країни стирає не війна,
А те, що світ стає бездушним,
Бо він існує, поки є душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004462
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2024
автор: Марта Горбей