А я молитимусь , мої сини , за вас!…

Для  неї  кожен  день-  нестерпна  мука,
Бо  син  в  окопах  ,там  десь  на  війні.
Яка  тяжка  й  болюча  та  розлука.
Думки  тривожні  роєм  в  голові.

І  ніч  ,  і  день...  і  кожної  хвилини...
Вона  в  думках    із  сином  на  війні.
-Чи  не  голодний  ?  Чи  у  бій  ходили?
-Чи  дуже  холодно  в  окопах  ,  у  землі?...

Чому  не  дзвонить  і  SMS  не  пише?
О,  Боженьку  ,  хоч  б  слово  написав!
Сидить  в  сльозах  й  внученьку  колише,
Що  Бог  на  радість  їм  усім  послав.

І  жде  ,  що  телефон  таки  задзвонить  ,
Не  випускає  його  з    рук  матуся
І  Бога  молить  ,  дуже  ревно  молить,
Щоб  син  здоровим  з  бою  повернувся.

І  ось  дзвінок!    Тремтять  у  мами  руки,
І  мови  дар  ,  неначе  вже  пропав.
За  що  ж  таке  життя  ,  щоденні  муки?
Щоб  того  в  світі  вже  ніхто  не  знав!

І  сина  голос!  Що  там  ,  коло  вас  ,матусю?
Ви  вже  мені  дзвонили  сотню  раз.
Я  в  телефон  так  часто  не  дивлюся,
А  він  розряджений  і  ,як  на  зло,  погас.

Ми  з  хлопцями  ходили  на  завдання,
По  дорозі  помолилися  поспіх,
Бо  думали,що  битва  та  для  нас  остання...
Та  Господь  нас  ,  матусю  ,  всіх  зберіг.

Синочку  ,  рідний  !  Бережись  ,дитино!
Я  з  вами  ,  діти  ,  кожен  день  і  час!
Тримайтесь  разом  ,  як  одна  родина,
А  я  молитимусь  ...  Молитимусь  за  вас!



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004478
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2024
автор: Калинонька