На вічну пам’ять Крату Василю Євгеновичу,
котрий на 71-му році свого життя відійшов у вічність
Коли сходила в небі зоря,
Вечір темний спускався на землю,
Обривалось людське вже життя,
Обіймалось з холодною смертю.
Ще б пожити йому, таки б ще,
Походити розважно подвір’ям.
Перетерти з сусідом слівце,
Скоротити святкове дозвілля.
Був господар Василь не який,
У руках всяке діло горіло.
І до танців був вдатний, й на спів,
З ким у воду й вогонь ідеш сміло.
Він родину любив, був добряк,
Та, на жаль, душа нині у висі.
Закінчився земний його шлях
Вічним спокоєм в смертнім затишші.
31.01.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004524
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2024
автор: Валентина Ланевич