[b]Віктор Чернець. Останній блокпост…[/b]
Мирний протест придушити силкується влада,
Їдуть «тітушки» найняті та силовики,
Та зупиняти їх вийшла місцева громада:
Всі на блокпост – відбирати «провладні кийки»!
Не пропустити у місто підступного ката,
Волю народу не дати втопити в крові!
Вікторе, осторонь ти не умієш стояти,
Бо за народ усі помисли світлі твої.
Джип із шаленою швидкістю – чорні бандити…
Що як прорвуться? У світлі сліпучому фар
Кинувся ти навперейми! «Будь-що зупинити!»
Спалах! Як боляче!.. Кров залила тротуар…
Не повернути… Та смерть не була твоя марна…
Вільна громада повстала. Чужі не пройшли.
Хай упаде на убивцю заслужена кара!
Вітю, уклін за твій подвиг тобі до землі!
22.02.2015
На трасі Одеса-Київ жителі села Маньківка та Умані біля села Подібна встановили блокпост на дорозі, щоб «тітушки» та спецпризначенці не дісталися до столиці. Водій невстановленого джипа, який пробивав дорогу внутрішнім військам, на великій швидкості 19 лютого збив Віктора, що спричинило смертельні наслідки. Йому було 36 років.
Присвоєне звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності.
Вічна слава Герою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004577
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2024
автор: Ірина Лівобережна