Там, де сивий Дніпро береги повінчав,
Зустрічав жовте сонце ранкове,
То моя все земля від Дінця до Збруча,
А над нею – сатин барвінковий.
Коли ж прийде весна, дивом-квітом рясна,
На вербові усядеться плечі,
То гаїв сивина горизонт спелена,
Збудить клини у небі лелечі.
Де красуня Десна тихі води несла
І несе й дотепер в шир Дніпрову,
Там казкова краса поселилась в лісах,
Там народ особливої крові.
Де кошлаті вітри ковилу зберегли,
Де дзвеніла козацька підкова,
Синьоокі волошки в житах зацвіли.
То мій край у тумані бузковім.
6.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004661
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2024
автор: Ганна Верес