Три господарки-жінки беруть воду з криниці.
Слова ковтають шматок за шматком і не ждали...
До кожної підійшли сини. ...Співають птиці.
Один поцілував свою матір, побіг далі...
А другий спитав: "Матусю, Ви не втомилися?".
Охоче став свого товариша доганяти.
...Хлопчисько, як вітрисько, мабуть завихрилося.
Лиш третій мовчки відра взяв і поніс до хати.
А очі жінок далеч п'ють... Згадали мудреця.
Його і спитали мами: "Чий син тут найкращий?".
- Побачив я сина одного... - почули ченця.
Ця притча дає не тільки словесну пораду.
Сьогодні намучені душі у різних батьків.
Дихання їхнє чути, немов шепіт криниці.
Із часом доноситься стогін, зростає в них гнів.
В серцях несказанний біль... І вологі зіниці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004662
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2024
автор: Маг Грінчук