Пісня втоми і жаху

Перед  сонцем  над  землю  встають  білосніжні  тумани.
Не  дивися  в  них  краще.  Краще  у  них  не  вдивляйся.
Краще  спи,  доки  світло  високо  над  світом  не  стане.
Краще  спи,  краще  спи.
Краще  не  прокидайся.

Я  дивився.  Я  бачив  неясні  загрозливі  тіні.  
Ніби  падали  долу  прадавні  померлі  дерева.
Ніби  встала  вночі  на  заправці  самотня  машина.
Відчинились  дверцята.  
Та  не  вийшли  із  неї.

Ніби  міст,  а  на  ньому  навіщось  збираються  люди.
А  коли  опівночі  збираються  сотні  і  сотні,
В  мить  вони  розцяцьковані  рвуть  у  руках  ляльки  вуду.
І  летять  у  безодню.
Летять  у  безодню.

Ніби  люди  лягають  спокійно  у  спальнях  до  ліжок,
А  на  ранок  вже  поруч  немає  дружини,  дитини.
Та  вони  не  питають.  Вивчають  переліки  знижок.
Попиваючи  каву.
Проглядають  новини.

Ніби  в  сірих  туманах  сади,  що  вродили  нівроку.
І  обтяжені  крони  склепінням  стоять  над  дахами,
І  в  траву  глухо  падають  стиглі  плоди,  повні  соку.
Під  деревами  тиша.
Померлими  повна  птахами.

Спи  до  ранку.  Не  смій  зазирати  в  тумани.
Доки  спиш  -  доти  вірити  можеш  в  облудну  безпеку.
Та  ледь  очі  відкриєш  -  на  тебе  почнуть  полювання.
І  до  ранку  потонеш.
Як  метелик  у  глеку.

Я  розкрив  таємницю  -  побачив  на  власнії  очі.
Мертвий  слон  впав  додолу  і  світ  вже  давно  нахилився.
Тож  немає  майбутнього  й  марні  катрени  пророчі.
Ми  сповзаєм  донизу.

Щоб  хаос  порядком  напився.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004666
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2024
автор: МАКСИМ САЛЬВА