[i]Змінить предтеча незмінені дена...[/i]
У ніч заховаю усі перелюби,
У день заколишу багряні міста.
Ми й досі ще тут, але вже не до згуби -
Досі згораєм у сконі листа.
І все незабуте лишається в повні...
Важко зліпити із криги чуття,
Коли всі питання душевні, не мовні,
Коли ти ОДИН і нема забуття.
І речі навколо - всього лиш макети,
Люди навколо - сталеві лиття.
Зніжений дотик, мов тихі стилети,
Знову готує швидкі вороття...
Усипано порухом дивні вітрила.
Ми ж із тобою лише самота,
Якій не судилося вабити крила,
Якій не судилося знати ЖИТТЯ...
28.01.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004736
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2024
автор: Сара Ґоллард