Спільна блакить

Прохолодно  на  березі  моря.
Ще  й  безлюдно  в  ранковий  час.
Прохолодою  дихали  гори.
Прохолода  в  твоїх  очах.
Тільки  теплі  обійми,  а  губи…
Доторкнулись  до  вуст  моїх.
Подих  свіжий  відчули  груди,
Витісняючи  біль  та  гнів.

Приспів
Ми  зустрілись  на  березі  моря.
Невід’ємна  життєва  мить.
Поєднались  в  безмежнім  просторі.
Небо  й  море  –  одна  блакить.
Ми  зустрілись  на  березі  моря.
Невід’ємна  життєва  мить.
Де  немає  ні  болю,  ні  горя.
Небо  й  море  –  одна  блакить.

Хвилі  моря  не  знають  втоми.
Відчуваємо  їх  запáл.
Як  давно  ми  з  тобою  знайомі.
Спільний  творчий    в  обох  портал.  
Ось  і  сонце  розбуджує  ранок.
Випливає  з-під  сірих  хмар.
Що  ж  сказати  тобі  наостанок?
Зустріч  наша  –  ВСЕВИШНЬОГО…  дар.

Приспів
Ми  зустрілись  на  березі  моря.
Невід’ємна  життєва  мить.
Поєднались  в  безмежнім  просторі.
Небо  й  море  –  одна  блакить.
Ми  зустрілись  на  березі  моря.
Невід’ємна  життєва  мить.
Де  немає  ні  болю,  ні  горя.
Небо  й  море  –  одна  блакить.

27.01.2024      3.45  –  5.00

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004750
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2024
автор: Вікторія Лимар