Умились дощем рано-рано кленочки,
Немов готувалися стріти синочків…
Везуть у село двох героїв. Тихенько,
Аби попрощалася з ними їх… ненька.
Везуть обережно, аби не струснути.
Вона вже дві ночі не може заснути…
Сини під Лиманом загинули, бідні,
За край свій, аби залишився свобідним.
Дощ миє машину, викупує фари.
Ніхто із синочків не мав іще пари.
Для них Україна – дружина і мати.
Стояли, щоб ворога наступ зламати.
Залишили слід по собі в селі гідний.
Тепер зустрічали їх вулиці рідні.
Народ – на колінах, з печаллю в зіницях,
І горя по вінця у душах-криницях.
А дощ не стихає… Чи прорване небо?..
Ридають каштани… Заплакані верби…
О Боже, дітей приюти у господі,
Вони рятували народу свободу.
Течуть по машині сльозини небесні,
Мов будять синочків, аби ті воскресли,
Зайшли до матусі у рідну хатину.
(Та все пам’ятає про кожну дитину).
Щоб низько вклонились порогу, іконам…
Але не судилося це вже нікому…
Стоїть півжива мати біля порогу,
Не труни чекала вона – Перемогу…
Лице, ніби крейда. У чорній хустині…
Вуста шепотіли: «Було дві дитини…
Забрали обох дикуни-московити».
Життя закінчилось її соковите.
З молитвою в церкві вона і удома,
Лиш цим розбавлялась матусина втома.
Канал-телеграми навчилась читати.
На що тільки здатна бува рідна мати!
Стоїть, мов з хреста вона щойно ізнята,
А перед очима – синочки-близнята:
Однакові ростом, усім були схожі.
Вона милувалась і всі перехожі.
Синочкам назустріч ступнути хотіла
І… впала… Стріпнулося мамине тіло…
В очах дві сльозинки тепер не вміщались…
Вони з білим світом навіки прощались…
Закрилися очі… Життя у них згасло…
Ловив слух синочків улюблене гасло*.
Воно ще воює усюди з ордою,
Звучить по всім світу, не знає кордонів…
Ніхто не побачить на небі їх стрічі.
До них приєднаються предки із Січі.
Запишуться у особливе там військо,
Бо душі у кожного з них УКРАЇНСЬКІ!
22.01.2024.
--------------------
* – «Слава Україні!»
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004752
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2024
автор: Ганна Верес