***
Зрікаєшся когось, а серце мре,
бо наче відрікаєшся від себе...
І кожен раз не впевнений чи тре-
ба цього, й розумієш - треба!
Бо все, що бачиш - завжди до межі.
Бо все, що чуєш - завжди не над міру.
І враз гранітно сходять рубежі,
із сумнівів усіх зідравши шкіру.
І ти стоїш, немов якесь маля,
посеред поля спаленого жита
і знову бачиш істинне здаля,
і вчишся вперто наново любити
Любов'ю зречень, відчаїв, жалів...
Любов'ю муки, розпачу і страти...
Тамуючи в собі безраду й гнів,
зрікаєшся і важишся приймати...
3.02.24 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004805
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2024
автор: Леся Геник