Пігулки сорому ковтаю я щодня,
А все тому, що маю певні вади...
Тільки привітна, щира посмішка твоя,
Лікує краще за гучні поради.
Бува, на кригу перетворююсь сама
І настрій кепський до кишені пхаю.
Пробач...пробач мені, сказати не могла,
Останні дні від сорому згораю.
А ти, як завжди розумієш все без слів,
Тримаєш міцно... міцно мою руку...
Великим серцем криги льоду розтопив
І не лишилося між нами смутку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004807
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2024
автор: Grace