Щоб у піжмурки пограти,
Треба разом всім зібратись, –
Буде гру один вести,
Й рахувать до десяти,
Відвернувшись до стіни,
Щоб сховались інші з них.
Рахувати неквапливо,
Поховатися щоб встигли,
Потім, як шукати йти,
Голосно всіх сповістить:
«Раз -два-три-чотири-п'ять,
Я іду всіх вас шукать».
Ті гравці, які ховались
І ведучим відшукались,
Мчали з ним навперегін
До стіни, де вівся лік,
Щоб, торкнувшись до стіни,
Вимовить: «за себе» – вмить.
Як гравець торкне скоріше
Ту стіну, то він звільнився,
І за правилами гри
Визнають, що не знайшли.
Як ведучий перш торкне
Стінку, то зловивсь гравець.
Як ведучий відшукає
Всіх гравців, хто в жмурки грає,
То наступну гру веде
Той, що першим він знайде,
Як нікого не знайшов , –
Сам ведучим буде знов.
03.07.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004814
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2024
автор: Martsin Slavo