Тут війни немає ,наче…
Всі ,мов привиди існують,
Тільки матір гірко плаче,
Та її ніхто не чує…
Тих ніхто дружин не бачить,
Які п’ють гірку самотність,
Тяжка звістка серце ранить,
Мов летить душа в бездонність…
Тут війни немає ,наче…
Діточки ідуть до школи,
Та комусь із них найтяжче,
Бо татусь в Бахмуцькім полі…
Тільки виючі сирени
Нас лякають час від часу,
Тут не звикнеш… ці химери
Несуть смерть у кожну хату…
Тут війни нема сьогодні,
Бо десь там…в боях пекельних
Мужні воїни у бро́ні
Стали захистом, мов скелі.
Поможімо, хто чим може!
Не ховайтесь в «крайній хаті»,
Бо війна й тут на порозі,
Хоч ти бідний, хоч багатий…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004853
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2024
автор: Н.Сенченко