Війна триває в нас уже віки,
Отож народ несе свої страждання.
Давалися вони йому взнаки,
Тому і народились запитання:
– Хто відповість за материнський біль,
За втрачені життя й каліцтва наші?
Не той народ, що жити звик в ганьбі?
– Московія це, а точніше – раша.
– Хто відповість за села і міста,
Чий вік сягнув далеко за століття?
Традиції свої мали, свята?
Хіба не ти дозволив це їй, світе?
Хто відповість за долі тих людей,
Котрі із-за війни не народились?
Куди тоді ми з Вами, люди, йдем
І як до цього всі ми докотились?
Хто відповість за рани на землі,
Що годувала мало не пів світу?
Вона ж – у мінах, вирви не малі.
Хіба таку залишить мали дітям?
Хто відповість за спалені поля,
За крик пташини над вогнем, тривожний,
За матір і згвалтоване маля?
Хіба таке коли забути можна?
Хто відповість на сотні запитань,
Котрі хвилюють мій народ до болю?
Коли з планети зникне оркостан?
Запитання це адресую Богу.
18.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004854
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2024
автор: Ганна Верес