[b]Слова можна переставити місцями, а суть?[/b]
[b]З[/b]емля.
[b]З[/b]лочин.
[b]З[/b]рада.
[b]Сонце ясне[/b]
Шум...
Хаос... зростає...
Аритмія... дисгармонія...
Ритм збиває... зупиняє...
Інакше ніяк?
Бог... в серці...
Душа... .
Тіло... храм...
Храм душі...
Кров звучить....
Крові хвилі гармонують....
Голос Всесвіту лиш чують.
То для чого вам язик?
Ляпотить, бо так він звик.
Крик народження...
І страх...
Тут не темно...
То є так.
Серце ж проситься на волю.
Переповнене любов'ю.
Міцно, міцно обнімає...
Всесвіт весь воно кохає.
Криком глушимо, зриваєм...
Біль ми знову відчуваєм.
Птаху в грудях так лякаєм.
Душі крила підрізаєм.
Серце в грудях знову просить.
Мов та птаха там голосить:
-Крила, крила відрости!
-Своє сердце відчини.
Очі промінці вже тянуть.
Очі, очі не обмануть.
Є в твоїй душі криниця.
Дай там духу посилиться.
В небо птахою порхни
І в гармонії лети.
Відчувай душі політ,
В небі духа буде взліт.
[b]СОНЕЧКО[/b]
Не достукатись.
Не докричатися.
Промінці не обійняти.
До грудей не прижати.
Не відчути подих.
Не приголубити.
Кричи не кричи...
Тебе не почують.
Високо в небі
Самотньо мандрує.
Боляче кажеш?
Терпи!
В собі, в собі перебори.
Нікому, нікому
Це не потрібно.
Глянь ти на мене.
Я всім потрібне.
Даю, віддаюсь.
І віддаляюсь.
В гості на мить...
Ні....
Не зостанусь.
Простір мій дім.
Гірка чекає...
Сонечко кожен
В гості ж чекає.
Ручки до кожного я протягну
І промінцями тебе обніму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004897
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2024
автор: oreol