[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UJzYPM5mQWI[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yJKex6E9EuM[/youtube]
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805280
ID: 805280
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m-mEmNU_QtE[/youtube]
[b]Це слід хоч раз почути.[/b]
На ладонях доля, доля людська.
На лівій, на лівій Божа писала рука.
На правій правили люди, косі лінії всюди.
А на хребті - там ваше життя.
І ваша біль й хвороби від Бога,
Від Бога душі, душі то підмога.
Куди ти летиж, не помічаєш.
Хребет не під тими ти ж прогибаєш.
Парти для чого плоскії в школі,
Щоб діти з дитинства - не були здорові.
Мудрі, мудрі були наші діди.
Все під наклоном, хребет берегли.
Кров і у руки й назад поступала.
Кров прямо в ноги завжди потрапляла.
Предметів дебільних тоді не було.
Муть та фуфло не вчив же ніхто.
Науку отроки лиш здобували.
В років за двадцять за парти й сідали.
Коли розуміли, для чого це все.
Навіщо й до чого це призведе.
Біоексперименти, клонування людей,
Шпамп Інтелекту, штучний, поштучний.
А що за цим?
Клонування людей.
Ти біоробот.
Послушний, ручний.
Всміхайся.
Роздінься.
Візьми, принеси.
Візьми, занеси.
Це ти? Ти такий, достатньо тупий.
Знову поглянь на свій ти хребет.
Органів всіх побачиш портрет.
Це мов рентген, проявлений знімок.
Це і майбутнє, це є і вирок.
Поки хребет тобі та невправлять.
До гробу й могили заманять, направлять.
Сутулість, задишка, опущено все.
Подякуй ти школі й батькам за це все.
Вправи не ті, чомусь ти робив.
Зарядку із Сонцем ти пропустив.
Проспав, пив, курив, а жив?
Все більш з літами наклон до землі.
Чому ж бо навчили тебе вчителі?
Як жити, ходити, вдихати. любити?
Ні, вчили оціночки як заробити.
Оцінки до попки тепер приклади.
Зігненим, згорбленим далі ходи.
Подбали з дитинства, спасибі за все.
Спасибі звичнайно воно ж не про це.
БЛАГО ДАРЮ, На ЗДОРОВ'Я.
О це побажання.
Ми ж просимо, молимо -
Ти нас спаси, а у житті одні розпаси.
Tamara Miansarova
Глаза На Песке
[i]мій скромний переклад цієї душевної мелодії вічності[/i]
[b]Очі На Піску[/b]
Розлуку до моря в долонях
Із сумом несу, несу я.
Біля моря ранком, щоночі
Очі , очі на піску, малюю.
Малюю
Очі, що схожі
На далеку тиху ту осінь.
А хвилі,
А хвилі твої сині очі
В море відносять,
Відносять, не повертають.
Море!
Ти поверни мені
Його очей вогні.
Той світлий Вересень,
Ти поверни.
Ти поверни мені
Дощі і радощі.
Ти поверни мої
Щасливі сни.
Море!
Поверни його очі,
Поверни його слова ,
Поверни побачення,
Поверни весну!
Все, що втрачено,
Все, що втрачено,
Все, заповідане мені поверни!
Але море весь час в обличчя сміється мені .
Холодне вже море.
І чайки..
Протяжно і голосно кричать над водою про горе.
Малюю,
Малюю тебе в сотий раз на піску
Під місяцем знову малюю.
А море,
А море краде тебе
Підступною хвилею,
Забирає і не приносить.
Море!
[b]Море![/b]
Поверни його очі,
Поверни його слова ,
Поверни побачення,
Поверни весну!
Все, що втрачено,
Все, що втрачено,
Все, що загадано
Мерщій поверни!
Море! Віддай його!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004898
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2024
автор: oreol