ТЕПЛО ДУШІ



А  знаєш,  як  мені  тепліє  на  душі
Від  слів  твоїх,  простих  і  співчутливих,
Тоді  у  череді  моїх  понурих  днів
Сіяє  сонце  у  лиху  годину.

Стихає  серця  плач,  і  зменшується  біль,
І  хочеться  тепло  дарити  іншим,
Що  десь  існують  у  реальнім  міражі,
Хоч  і  далекі  –  задушевні    й  рідні.

Я  відчуваю  впевненість  таку  в  собі
І  вірю  в  те,  що  я  комусь  потрібна.
Адже  була  в  такій  розпуці,  далебі,  –
Та  врятувала  теплоти  хвилина.

А  як  приємно  другу  дарувать  тепло!
Які  важливі  розуміння  миті,
Коли    турботи  світло  до  душі  текло,
Від  співчуття    й  уваги  променилось…

Життя  спинити  хочу  божевільний  біг,
Слова  мої  усмішкою  зігріті,
Прошу,  не  треба  сумувати  в  самоті,
Моя  людино  незнайома,  рідна…

10.07.2018
 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004899
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2024
автор: Martsin Slavo