Прийдешній день голубиться несміло,
ймовірно, жде словесних подарунків.
Дивлюсь на зошит трохи підозріло,
з-за прозаїчних і сумних лаштунків.
Неначе хтось звільнив з полону бранку,
до серця хвиля б’ється веселіше,
з безсонням нічку згаяла до ранку –
за вікнами біліше і тепліше.
Щось незбагненне мріє, то співає,
промінчиком торкається віконця.
Й душа моя потроху оживає,
знов тягнеться до слова, як до сонця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004925
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2024
автор: Полісянка