Як навчитися цінувати миті,
адже йдуть вони, відносячи сумніви,
і вже не повернуться ніколи,
ось в чому біда.
Щасливі були вони або ні,
з мене відповідь.
Наповнила їх Життям або упустила,
з мене час запитав.
Життя прожила, але наскільки мало
було Життя в цих днях.
Тільки тепер усвідомлюю,
але нічого поробити не можу.
Краю Душу заднім числом,
але по-великому рахунку,
визнати повинна,
що інакше поступити
і не змогла б,
з дороги своєї нелегкої не зійшлаб.
У цьому мабуть і є
Божий Задум, для кожного з нас,
наскільки хватає сил, Хрест щоб свій доносив.
Я в Душі слабка, боягузка,
а згадати, що пережила,
те не кожному чоловікові по-силах.
А де ж брала сили?
Може у Вірі до Бога, до якої не відразу прийшла.
Може в дітях, для яких стіною була.
Але, Дякую своєму кожному прожитому Дню
за те, що відкидаю неміч і далі іду.
©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004934
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2024
автор: Svitlana_Belyakova