Хоч ніколи не знатиму як тобі,
Та завжди оминатиму "байдуже",
В протиріччях своїх, як у боротьбі,
Де фізично ніяк не болить чуже.
Перетворюються і стають тепер
Фрази куцими, тіні сутулими,
Ніби час зупинився, затих, завмер,
Загубився між днями минулими.
Ріже руку тримати, хоча й твоє.
Відстань більшає, хочеться затишку,
Важко пташці, гніздечко ж собі зів'є.
Щастя рідко буває у надлишку.
Прорахунки, чи просто уламки мрій,
Бережу й відкриваю всі тайнощі.
Вчусь твій світ берегти, розвивати свій
І приймати помірності й крайнощі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004944
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2024
автор: Ася Оксамитна