Сполохана пташка над садком літала,
У траві високій гніздечко шукала.
Дерево спиляли, покотились віти…
А з ними гніздечко… А в гніздечку діти…
Що мені робити?! – Плакала, тужила…
Дивилася в небо, поради просила.
Як же мені втрату оцю пережити?
Це ж моя домівка, діти… Мої діти!
Маєш, пташко, крила, умієш літати.
Треба тобі нове гніздо будувати.
Ти ще маєш сили, витримати зможеш.
Станеш працювати – горе переможеш.
Як опустиш крила, то впадеш із неба.
Тобі, моя пташко, іще жити треба.
Вий нове гніздечко в іншому садочку,
І розбите серце зліпи по шматочку.
Щоб в лиху годину біда не зломила
Кожному важливо мати сильні крила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004954
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2024
автор: Любов Вакуленко