ВОЛЯ НОЧІ


День  захмарений  погас,  і  ночі  мла
В  небі  стелить  темно-сірий  полиск,  –
За  садочком,  наче  привид,  виплива
Тьмяний  місяць  серед  хмар  прозорих…

Це  мені  у  душу  присмуток  вселя.
Там  далеко  місяць  в  сяйві  сходить,
Там  безкрайні  мальовничі  небеса,
Зорі  у  блакиті  хороводять…

Там  повітря  вечорове  спочива.
В  пошуках  утіхи  сон  мій  бродить
Поміж  хвиль  піни́стих  сизуватих  хмар,
Де  сіяння  розсівають  зорі…

Бляклий  місяць  крізь  хмарини  позира.
Сон  нічний  у  небі  заблудився,
Човником  своїм  легким  снує  між  хмар
Там,  де  щойно  місяць  засвітився…

Неба  волею  витає  смуток  мій.
Думоньки  мої  далекозорі!
Мабуть,  не  діждусь  я  слави  ваших  днів,
Що  засяють  сонечком  ранковим!

Зрідка  видно  трепетне  сіяння  зір…
А  душа  і  плаче,  і  сумує,
Та  поволі  думи  полоняє  ніч,
В  забутті  пестливо  сон  цілує…

Місяць  розсіває  сяйво  врізнобіч,
Часом  гордо  зорі  блиск  дарують…

 06-12.07.2018

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004990
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2024
автор: Martsin Slavo