Якось я сказала сину,
Про таке читаю,
Що папір в нашу країну
Завезли з Китаю.
Так виходить, що паперу
Не було до того,
Як обходилися вчені,
В ті часи без нього?
"Просто, мамо. Брали шкуру
З цапа чи теляти,
Обробляли і писали,
Що там слід писати.
А тепер ось на папері
Пишуть навіть й діти..."
Я подумала й всміхнулась:
"Нічому радіти,
Бо як добре придивитись,
То тепер виходить,
Що дешева писанина
І науці шкодить.
Хтось газети ріже, ріже,
Вибира цитати,
Потім зліпить все докупи,
Й пнеться в кандидати.
А якби отак він шкуру
Різать заходився,
Зразу стало б очевмдним:
Чоловік сказився."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005022
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2024
автор: геометрія