Страждає, б’є в обличчя косо
Жура зими.
Осмута нот мінори просить -
Окремо ми...
Чи фальш, чи панацеї соло
Розквасить бруд.
Я за кохання вдячна солод
І сіль облуд.
Вітрисько краплі меланхолій
Збиває з листь.
І росить хлющ самотні долі,
Що розійшлись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005027
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2024
автор: Білоозерянська Чайка