Соснові шишки (казка)

В  одному  містечку  за  крамницею,  в  якій  продавали  продукти  харчування,  росла  сосна.  Вона  там  росла  ще  до  того,  як    ця  крамниця  постала.  Керівництво  міста  не  дозволило  її  зрізати,  коли  дало  землю  власникові  під  магазин  в  оренду.  Деревце  росло  собі,  плодило  шишки  і  в  певний  час  скидало  їх  на  землю  й  на  бруківку,  яка  стояла  довкруж  магазину.  Прибиральниця  мусила  їх  змітати.  Це  жінку  злило.  
- Давно  пора  зрізати  це  дерево,  -  казала  вона  власнику  крамниці.  
- Не  можна.  –  відповідав  він  їй.    -  Влада  не  дозволяє.
- То  хай  влада  іде  і  підмітає  двір.
- Влада  має  свою  роботу,  а  ти  роби  свою,  жінко,  і  не  нарікай.
Але  прибиральниця  не  заспокоювалася.  Кожної  осені  вона  з  ненавистю  гляділа  на  сосну.  
- Засохни!  –  казала  їй.  
Сосна  опускала  додолу  віти  й  мовчала.
Якось,  коли  жінка  вчергове  прибирала  двір  і  змітала  шишки,  які  нападали,    до  неї  підійшов  її  син  Павло  –  учень  8  класу.  Він  сказав,  що  до  крамниці,  в  якій  продають  спортивні  товари,  завезли  футбольні  м’ячі,  й  він  хоче  купити  собі  один  з  них,  бо  той,  який  він  вдома  має,    ремонту  вже  не  підлягає.  
- Дасте  гроші,  мамо?
- Дам,  якщо  допоможеш  мені  вирішити  одне  
- питання.
- Яке?
- Треба  пошкодити  це  дерево.
- Навіщо?
- Воно  сипле  шишки,  а  я  мушу  прибирати.
- Як  я  його  зможу  пошкодити?  
- Спиляти  не  зможеш  і  зрубати  не  зможеш  –  почують,  побачать.  Але  поранити  зможеш  –  один  раз  рубанеш  сокирою  по  стовбурі  вночі  і  втечеш.  Може,  всохне  з  часом  від  нанесеного  удару.
- Але,  мамо,  шкода  дерева!
- А  мене  не  шкода?  Якщо  хочеш  м’яч,  то  послухай  мене.
І  хлопець  послухав.  Прийшов  зі  сокирою  о  3:00  і  вдарив  нею  по  стовбурі  сосни  знизу.
Закричало  дерево:
- Ой-ой-ой!  Болить  мене!
Хлопець  аж  присів  від  несподіванки.
- Ти  вмієш  говорити?
- Так.  Навіщо  ти  мене  ранив,  хлопче?  
- Я..,  не  хотів.  Це  мама  мені  наказала  зробити.
- Мені    зле.  
- Їй  теж  зле,  бо  ти  шишки  скидаєш,  а  вона  мусить  їх  підмітати.
- Але  мої  шишки  можна    зрізати  в  час,  коли  вони  молоденькими  є,  і  мати  з  цього  користь.  
- Яку?
- Шишки  містять  у  собі  всілякі  корисні  елементи,  які  допомагають  оздоровляти  людський  організм.
- Які  елементи?
- Мікроелементи,  вітаміни.  
- Багато?
- У  пригорщі  зелених  шишок  вітамінів  та  мікроелементів  більше,  ніж  у  кілограмі  імбиру  з  лимонами.
- Овва!  А  які  вітаміни  містяться  у  твоїх    зелених  шишках?
- У  них  містяться    практично  всі  групи  вітамінів,  а  ще  кальцій,  магній,  калій,  фосфор,  ефірні  олії,  ліпіди  й  олеїнова  кислота.  За  умови  розумного  застосування  шишки  можуть  принести  людині    величезну  користь.  З  них  можна  також    приготувати  відвари,  різноманітні  настоянки  і  навіть  зварити  варення.  
- Варення?  Не  знав  такого.
- Тепер  знатимеш.  А  ще  мої  шишки  підвищують  імунітет,  покращують  кровообіг,  зміцнюють  судини  та  можуть  допомогти  врятувати  людину    від  інсульту  та  інфаркту,  бо  нормалізують  артеріальний  тиск.  Вони  також    прискорюють  обмін  речовин,  який  у  багатьох  людей  є  порушений,  і  тому  вони  товстіють  і  хворіють.  До  того  ж  я  можу  похвалитися  і  фітонцидними  властивостями.
- Що  це  за  такі  властивості?
- Ти  відчув,  що  мої  хвоїнки    пахнуть?
- Так.
- Так  ось,  вони  не  тільки  пахнуть,  а  ще  й  виділяють  в  повітря  такі  речовини,  які  можуть  вбити    чи  пригнітити  зростання  і  розвиток  шкідливих    бактерій,  мікроскопічних  грибів,  тобто,  тих    живих  мікроелементів,  які    можуть    спровокувати  астму,  призвести  до  захворювань  бронхів  та  легень.  
- Нічого  собі!  То  ти  важливе  дерево!  Ти  і  твої  плоди  багато  можуть!
- Це  так.  А  ти  мене  поранив…  І  глибоко...  Болить  мене  місце  удару.
Сосна  заплакала.
- Вибач,  будь  ласка.  Я  полікую  тебе.  Зараз  знайду  інформацію  в  Інтернеті  про  те,  як  це  можна  зробити.  
Хлопець  ввімкнув  мобільний.  Знайшов  статтю  про  лікування  ран  на  деревах.
- Здається,  я  знаю,  як  тобі,  сосно,    допомогти.
- Як?  
- Замажу  зараз  твою  рану  глиною.  А  завтра  куплю  в  господарському  магазині  монтажну  піну  і  запіню  нею  поріз.    
- Не  забудь  лише.
- Не  забуду.  Ще  раз  пробач  мені.
Роман    наколупав  глини  з  землі  і  замазав  нею  утворену  внаслідок  удару  рану.
-  Бувай,  сосно.  Завтра  прийду  і  доведу  все  до  пуття.
-  Чекатиму  на  тебе.
Вранці  хлопець  розповів  неньці  про  те,  що  йому  сказала    сосна  після  того,  як  він  рубанув  її  по  стовбуру.  Мати    не  повірила.  
- Тоді  сама  прочитай  про  властивості  цього  дерева  і  його  шишок,  -  мовив  неньці  син.
Він  взяв  до  рук  мобільний,  знайшов  в  Інтернеті  потрібну  статтю  і  подав  телефон  мамі.    Вона    прочитала  написане.  Неньці    стало  соромно  за  свою  поведінку.  
- Треба  рятувати  дерево,  -  мовила  вона  сину.
- Так  отож!      М’яч  можеш  мені  не  купувати,  а  на  монтажну  піну  гроші  дай,  будь  ласка.  
- Підемо  разом  до  магазину  і  купимо  її.  
- Гаразд.  
Добре,  що  була  субота.  Мати  не  працювала  в  цей  день,  а  її  син  Павло  не  вчився  у  школі.  Купили  у  крамниці  будівельних  матеріалів  вони  монтажну  піну,  замазали  нею  отвір,  що  утворилася  у  стовбурі  сосни  через  удар  по  ній  сокирою.  
- Вибач  мені,  деревце,  -  мовила  прибиральниця,  -  за  те,  що  я  бажала  тобі  смерті  лише  через  те,  що  мені  набридло  вимітати  твої  шишки  з  подвір’я.  
- Вибачаю,  -  відповіла  їй  сосна.    
- І  я  прошу  вибачення,  -  мовив  син  жінки    втретє  уже.  
- І  тебе  вибачаю,  хлопче.
- Рости  і  живи,  сосно,  довго  –  на  радість  усім,    на  добро.  Відтепер  шишечки  твої,  коли  вони  дозріють,  зазеленіють,  я  зриватиму  й    використовуватиму  при  різних  потребах,  –  пообіцяла  прибиральниця  продуктової  крамниці  дереву.  А  ті,  які  падатимуть,  змітатиму  без  нарікань.  
- Гаразд!    
Тут  прилетів  шишкар.  Він  сів    на  гілку  сосни  й  подав  свої  звуки,  тобто,  спитав  у  дерева:
-  Можна  взяти  собі  одну  шишечку  з  насінням?
-  Звісно,  що  так.  Бери,  -  мовила  сосна.
Шишкар  подякував  їй,  вхопив  плід  у  дзьоб  і  полетів.  Син  з  матір’ю  були  в  захопленні  від  побаченого  й  почутого.  Вони  обійняли  сосну,  погладили  і  теж  пішли  додому  –  мати  їсти  варити,      син  уроки  виконувати.        
А  новий  м’яч  хлопчина  таки  отримав.  Його  йому    подарував  сусід  Іван  (батька  хлопець  не  мав,  мати  одна  його  виховувала).  Він  у  той  рік  боронив  рідний  край  від  нападників  на  запорізькому  напрямі.  Про  історію  Павла  із  сосною  дізнався  від  матері  хлопця,  коли  приїхав  додому  у  відпустку  після  лікування  у  шпиталю  на  10  днів.    Хлопець  дуже  радів  –    м’ячу,    тому,  що  сусід  після  поранення  залишився  живий,  і  що  Україна  стоїть.  «І  буде  стояти!  –  подумав,  -    Віки!»    

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005072
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)