- Що Ти таке дивишся ? - чоловік обійняв дружину за плечі.
- Ось новий фільм транслюють "Іронія долі або з легким паром"...- відповіла жінка, пораючись біля новорічного столу.
- От коли вже нарешті український фільм будуть транслювати 1 січня ? - дратівливо вимовив чоловік і досягнув із сумки холодне шампанське. - Представляєш, весь змерз, мусів дві години відстояти в черзі, аби купити напій і ще "Лікарської" ковбаси.
- Тобі ще повезло, сусідка півдня вчора відстояла подібним чином та зі скандалом, бо перед самим носом закрили магазин на обідню перерву. Так і не знаю, чи купила вона консервований горошок до салату...
- Тепер треба мати знайомих продавців. Тоді життя й справді життям буде, а не стоянням - тупцюванням в натовпі за дефіцитними товарами.
- Покраю хліб, заправлю "Олів'є" смачним майонезом, який принесла мені співробітниця, і можемо святкувати Новий рік...- турботлива господиня нарешті усміхнулася.
- Ти глянь що в телевізорі коїться ? - спостережливий господар, що працював інженером на виробництві, помітив щось дивне у ньому.
- А що власне сталося ?
-:Головний герой геть "під джмелем", так "набрався", що до чужої квартири попав й храпе в чужому ліжку. А хто ж комунізм будувати буде ? До нього вже недалеко лишилося. Казав раніше кукурудзяний генсек, що у 1980 буде він.
- Що буде ?
- Комунізм...
- Яка країна, такі й герої. Щось обов'язково буде, але що воно таке і з чим його їсти, коли вже в країні продукти не вагу золота...- парирувала вона і теж з цікавістю глянула на екран. - Ой лихо яке, він зовсім ніякий !
- То в росіян в крові - пити і збитки робити чесним людям. Вони і нас навчили оковиту кінськими дозами дудлити. У нас в комбінаті працює майстер по ремонту - світла голова, якби не горілка. Його червоний ніс стирчить на дошці догани і нічого не допомогло. Звільняти не хочуть, бо немає ким замінити. Отак...
- І лаятися нас навчили теж оті "старші брати". Мій директор на три поверхи гне коштурів, аж вуха в'януть. Ніби інтелігент рахується, має вищу освіту...
- А звідкіля він ?
- З Підмосков'я приїхав до нас впроваджувати передові соціалістичні ідеї праці. А нам швачкам потрібен спокій, бо все гудить довкола. А тут отой шеф верещить як ненормальний...
- Є в них ця риса характеру. Давно підмітив...Тобі не здається що ми живемо в паралельних реальностях ? Одна реальність офіційна згідно заданого курсу к п р с, інша - справжня хоч і не така яскрава, скоріше навпаки - бліда...
- Як бліда поганка ! - випалила дружина - швачка, що вміла добре плести не тільки нитки.
- Типу того...Дивись-дивись цей женя лукашин, здається, очуняв..
- Ага, бачу, ще й хоче залицятися до красивої власниці дому...
- Ох і хитрий він. Каже, ніби не знає якими вітрами його сюди занесло в інше місто...
- Напився мов порося, авжеж, не знає...Того женю колеги напоїли до чортиків...Я бачила від самого початку оті застілля...Мама не пускала свого синочка нікуди. А потім його заманили до лазні троє пройдисвітів...І почалося...
- Я ж казав, що це в них в крові...
- Годі нам тих п'яниць дивитися. Включи краще програвач і поклади якусь гарну платівку. Все ж таки свято нині.
- Ти знаєш якраз буквально вчора друг мені з чорного ринку приніс диск закордонних зірок естради. "АББА" називаються. Половину зарплати віддав. Ти не будеш сердитись на мене ?
- Сьогодні ні...Включай пошвидше...Хочу трішки відпочити...
- А дванадцята година ночі ? А бій курантів ?
- Та ну їх ! Били і будуть бити...
- Хоча б ігристого трішки для настрою ?
- Для поцілунку...тільки не багато, бо голова болітиме...
Корок вистрілив аж до стелі, принагідно прицільно попадаючи в АБАжур. П'янкий аромат і включений програвач платівок миттю створили атмосферу ідеального комфорту. Пара невимушено закрутилася у легкому танці під звуки нереально красивої мелодії "I do l do l do"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005074
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2024
автор: Мандрівник