[b]Р[/b]озстелились поля
[b]І[/b] сумує земля
[b]Д[/b]е пройшли всі роки -
[b]Н[/b]е згасити думки.
[b]А[/b] душа так щемить,
[b]Т[/b]ихо стримує мить,
[b]А[/b]трибут відчуттів
[b]Н[/b]епомітно провів.
[b]А[/b] те світло в далі́,
[b]Й[/b]ого дивні вогні
[b]К[/b]личуть за́вжди мене,
[b]Р[/b]ік, як день промине,
[b]А[/b]ле з часом у світ
[b]Щ[/b]астя дихає вслід,
[b]А[/b]капелла творінь,
[b]С[/b]мак краси поколінь.
[b]Т[/b]ихо серце моє:
[b]О[/b]біймає, живе,
[b]Р[/b]озвіває печаль,
[b]О[/b]беріг, як вуаль.
[b]Н[/b]ебо мирне, святе,
[b]А[/b] все інше пройде!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005091
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2024
автор: Наталі Косенко - Пурик