Я не сплю… Не змикаються очі.
Думи впали у засвіт війни.
Нескінченний небесний простір...
Хтось шепоче: «Ти їх обійми».
Оглядаюсь – стоять вони колом.
Жовті очі. Блакитні серця.
Їх багато. Їх стільки навколо...
І ні ліку нема, ні кінця...
Хочу кожного з них обійняти,
Пригорнути до серця свого.
Там є янголи і янголята.
Всі усміхнені до одного.
Я у відповідь їм посміхаюсь.
Бачу крила їх голубі,
Що не всіх упізнала – каюсь.
Полягли у тяжкій боротьбі.
Я не сплю. Не змикаються очі.
Думи впали у засвіт війни.
Нескінченний небесний простір...
Хтось шепоче: «Ти їх обійми».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005129
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2024
автор: М_А_Л_Ь_В_А