Крізь гілля старого горіха,
Ніби через решітку,
Видно нічне небо,
Повний місяць з зірками.
Тілу байдужа даль,
Душа вдивляєься в безмір.
Якогось дня зими чи літа,
Вона покине моє тіло,
Коли настане час
Прощання з моїм життям.
Душа, вдивляючись далеко,
Впевнено мовчить,
Не хоче ділитися з тілом,
Перепетіями мандрівки,
Аби тіло завчасно,
Не хвилювалось,
Порушуючи плани душі.
Світло повного місяця
Веселить мій погляд,
Розбиваючи тривогу думок,
На добрий настрій.
7 грудня 2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005146
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2024
автор: Володимир Кепич