Радіо хтів послухати в спокої на дозвіллі,
Вмостивши зручно гузно на диван,
Проте не зміг, перемикаючи щохвилинно хвилі,
Встаючи-сідаючи, немовби забавка Покиван-Іван.
Бо гуняво мурмурандили на них без натяку колоратури,
Цілком відсутнє у виконавців і поняття тесситури,
Пак, споконвіку не уздріли вони і камертон,
Адже, на всіх станціях репсав какофонічний козлетон.
Ви покажіть мені, прошу панів, оту софу,
На якій перевіряють голоси,
Бо так гарликаючи діапазоном леда в ноту фу,
Навіть шнорери* не старцювали в будь які часи.
Стовідсотково, що кушетка та таки поламана,
Скрипить, тріщить, аж у вухах лящить, і незручна,
Отже, стопудово, сторч пікантно з неї вилізла пружина,
Що колеться, відбору стійному заважаючи, чень не одна.
Очевидьки, ій-право, необхідно нам ту отаманку загребти,
І вишпурлити на смітник її під три чорти,
Якщо на тій зіпсованій тахті іхесмитрехиси*,
Не до цуги обстежують для сцени голоси.
Щоб естрада українська квітом кантабіле розцвітала,
Поспіль і зусюди віртуозно вона гучала,
Богохранимий роден край, стяг вогнецвітний в світі прославляла,
Мажор, утіху і супокій усім увік презентувала.
1.11.23.
Шнорер(одеськ) - Настирливий бідняк, невдячний і нечесний жебрак, шахрай, який весь час щось просить, канючить, клянчить
Іхесмитрихес (одеськ.)– нікчемна людина народжена від чортів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005193
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2024
автор: О. Хвечір.