Душа, як глек, коли її штовхають

Посудину  штовхни,  ну,  хто  ж  цього  не  знає,
Що  в  штовхача  плісне    наповненням  своїм,
Душа,  ніби    той  глек,  і  душу  хто    штовхає
Той  розпізнає  вмить  наповнення  її.
Коли  таке  сказав  Син  Божий  лицемірам:
"Диявол  батько  ваш"  -  Він  душі  їх  штовхнув,
Лють  виплиснув    умить,  хто  ніби  в    Бога  вірив,
"То  біс  в  Тобі"  Христу  у  відповідь  жбурнув.

Посудина  -  душа,  що    створена  Безсмертним
Для  вічних  райських  справ  у  святості  -  "люблю",
Але  обрала  шлях  -  "за  гріх  платити  смертю",
Бо  зрадила  вона    свого  Творця    в  раю.
Посудина  -  душа,  що  Викупив  Безгрішний  
Від  долі,  що  чека  всіх  зрадників  Творця,
У  покаянні  щоб  пробачити  нас,  грішних,
І  дати  ритм  "люблю"  бажаючим  серцям.

Душа  сама  собі  ті  руки  обирає,
Що  в  неї,  ніби  в  глек,  вливають  суть  свою:
Пекельні  почуття  -  диявол  наливає,
А  райські  -  Божий  Син,  з  серцебиттям  "люблю"!
Обрала  Руки  я  Христа,  Він  в  "глек"  вливає
Напої  неземні  із  райських  почуттів,
Душа  за  Дар  життя  бажання  відчуває:
Любити  вічно  щоб  і  Бога,  і  батьків!

###################

Душа  -  сосуд,  что  кем-то  наполняем

Толкни  сосуд,  он  выплеснет  наружу
Всё  то,  чем  он  наполнен  до  краёв,
Душа  -  сосуд,  и  коль  толкают  душу,
Что  выплеснет:  иль  злость  или  любовь?
Когда  Сын  Божий  души  лицемеров
Толкнул  словами  "дьявол  ваш  отец",
Тогда  они,  кто  вроде  в  Бога  верил,
"Распни  Его"  излили  из  сердец.

Душа  -  сосуд  для  райских  всех  напитков,
Жизнь  без  которых  сводится  к  нулю,
Ведь  не  способны  золотые  слитки
Купить  те  чувства,  что  царят  в  раю.
Душа  -  сосуд  из  неземных  материй,
Что  сотворён  Божественной  Рукой:
Из  святости  любви,  надежды,  веры
Для  жизни  бесконечной  и  святой!

Душа  -  сосуд,  что  изначально  создан
Для  дела  вековечного  "люблю",
Чтоб  ею,  как  ребёнком,  Бог  был  познан,
Но  предала  она  Творца  в  раю.
Душа  -  сосуд,  Искупленный  Безгрешным
От  участи  предателей  Творца,
Чтоб  отражать  и  внутренне  и  внешне
Суть  Бога,  а  не  дьявола  -  лжеца.

Душа  -  сосуд,  что  кем-то  наполняем:
Иль  Богом,  или  дьяволом  -  лжецом,
Зависит  всё  -  пред  кем  сосуд  склоняем
В  почтении,    как  дети  пред  отцом...
Перед  Спасителем  своим  склоняясь,
С  восторгом  чувства  Божьи  пьёт  душа,
Которые  Христос  в  неё  вливает,
Любовью  чтоб  естественно  дышать!


ПОЧТЕНИЕ  -  чувство  глубокого  уважения,  
благодарности

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005216
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2024
автор: Ведомая любовью