Друга Заповідь – це про кумирів,
Котрих плодить, мов мух, сатана:
Щоби люди своїх командирів
Замість Бога сприймали у снах.
Його задум відомий давно нам:
«Головне – аби Бог не рулив.
Хай вклоняються ідолам, клонам –
В мене безліч їх є на-розлив!»
Так в Росії створили тирана
Із нікчеми плюгавої - тьху!
І у нас теж ліпили «гетьмана»
З мародера, що з дірков в даху!
Ви не можете, люди, без пана?
Не живеться спокійно без ню?
Чи не ясно, що задля омани
Хоч яку вам змайструють дурню?
Вам хвалити кортить генерала?
Добра справа – звичайно, хваліть.
Але нащо оці п’єдестали
І богів із людини ліпить?
Це ж затія Петра Порошенка,
Котрий, в змові з кремлівським пуйлом,
Забажав для своєї кишеньки
Кишенькового бога кайлом
Змайструвати із того кумира -
Щоб Зеленському був антипод.
А опісля того ж командира
Опустити у коловорот
Політичних інтриг і наклепів,
Затягти у пліток підлий вир
А в фіналі зціпити щелепу –
І навік прощавай, командир!
У Зеленського ж шкіра дебела!
Він в сатирі - мов риба в воді.
Позад нього – вся шоу-капела,
Котрій чхати на славу вождів.
Не проб’єш Президента наклепом,
Не візьме ботоферма на понт –
Ось навіщо оцього вертепа
Змонтував корупційний бомонд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005242
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2024
автор: ПВО